Пішла любов... під вибухи гармат...
Його ім'я і фото на екрані:
Смертельна рана, вибухнув снаряд...
І похорон минув немов в тумані...
Вона в сльозах, її проймає біль,
Кудись життя пробігло крізь долоні...
І суне мряка темна звідусіль,
І відчай лиш пульсує їй у скроні...
І звідки в двадцять років сивина?..
Вона давно забула, як радіти...
В її житті турбота лиш одна -
Носить йому щодня ранкові квіти.
Не треба їй жалю і ваших сліз,
І слів про те, як треба далі жити,
І не кажіть, що все мине колись...
Хто не вмирав - не вчіть її любити!
Олена Лемішко
No comments:
Post a Comment
Note: Only a member of this blog may post a comment.